середу, 21 жовтня 2015 р.

ПЕДАГОГІЧНЕ ЕСЕ


 

Чесно кажучи, то я ще в першому класі точно знала, якій професії присвячу своє життя. Мені шалено хотілося швидше стати дорослою, отримати спеціальність, щоб стояти біля дошки і відкривати дітям нові горизонти, нові перспективи. 
І ось моя мрія здійснилася, втілилися в життя всі дитячі «уроки».
Прийшовши до школи, я зрозуміла, що школа – найдивніша країна: тут кожен день не подібний на попередній, кожна мить – це пошук чогось нового, цікавого, тут немає часу нудьгувати, тут постійно треба квапитися стати цікавим для людей, що оточують тебе, дарувати їм свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися щось нове, квапитися не запізнитися. У цій країні уживаються лише найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх ВЧИТЕЛЯМИ.
..................................................................................................................................
Ось уже тринадцятий рік я працюю в школі з дітьми. Це були роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів, які перевернули все моє життя. Сьогодні, упевнено ступаючи дорогою педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато чого ще зробити: потрібно освоїти нові програми, вивчити нову техніку, прочитати енциклопедії та довідники, які здатні впливати на свідомість учнів... І я вчуся... Вчуся постійно...
У перші роки роботи з дітьми для мене було дивно, чому діти погано сприймають інформацію, коли все так елементарно і зрозуміло. Це нам, дорослим, зрозуміло, а їм - ні. Цей урок я освоїла згодом. Тому, вважаю, справжній вчитель той, хто здатний спуститися до незнання учня і разом з ним зробити сходження.
Приходячи на урок та і просто спілкуючись з дітьми, я розкриваю їм свою систему цінностей, ставлення до всього, що відбувається довкола, несу їм те, що цікаве мені. І це повинно бути щиро... Будь-яка фальш буде відмічена, бо вона здатна розчарувати, ранити юні душі.
Кожен учитель засмучується, коли бачить на уроках нудьгуючих учнів. Коли ж учні працюють захоплено - то і вчитель отримує задоволення. Якщо після дзвінка учні зі мною, а не біжать «стрімголов» у коридор, якщо після уроків вони приходять до мене з питаннями - це означає : все нормально, я змогла їх зацікавити, у мене все вийшло...
..................................................................................................................................
…І знову дзвенить дзвінок... Але завтра і післязавтра знову ... урок...