Радій життю: воно таке коротке...
Люби й кохай: любов така солодка...
Не плач: хіба воно того вартує?..
І усміхайся лиш тому , хто тебе цінує...

Та хто сказав, що час усе лікує? Він лиш тече крізь пальці,як вода. Він знає все - майбутнє і минуле, Але мовчить,коли болить душа. Цей біль не відпускає мого серця, Стискаючи лещата все тугіш. Із них на хвильку вирватись вдається, Та потім знову коле, наче ніж. Я без вагань би розтрощила пам"ять, Та знову сльози...Звідки ви взялись? І серце...Все ніяк Тебе не зрадить, Ти досі в нім живеш, як і колись. Невже Ти не відчуєш? Це занадто... Я так Тебе ненавиджу... Й люблю... Куди не глянеш - скрізь Тебе багато. Сховатись - шанс...Рівняється нулю... Чому за все, що так було потрібне Подвійною ціною я плачу? І де той час? Лікуй мене, я згідна... Бо я Його ненавиджу... й люблю...

Я б'юся за тебе, а може, і справді, не варто? А може, хай доля сама розкладе по місцях? Набридла любов, що нагадує партію в карти, Де кожен блефує, ховаючи в посмішках страх. Я б'юся за тебе, а може, і справді, не треба? Навіщо війна, що примножує сльози і біль? Я ладна була цілий світ проміняти на тебе... Та звідки дізнатись, чи вартий ти жертв і зусиль?...

Хочеться просто бути щасливою...