Та хто сказав, що час усе лікує? Він лиш тече крізь пальці,як вода. Він знає все - майбутнє і минуле, Але мовчить,коли болить душа. Цей біль не відпускає мого серця, Стискаючи лещата все тугіш. Із них на хвильку вирватись вдається, Та потім знову коле, наче ніж. Я без вагань би розтрощила пам"ять, Та знову сльози...Звідки ви взялись? І серце...Все ніяк Тебе не зрадить, Ти досі в нім живеш, як і колись. Невже Ти не відчуєш? Це занадто... Я так Тебе ненавиджу... Й люблю... Куди не глянеш - скрізь Тебе багато. Сховатись - шанс...Рівняється нулю... Чому за все, що так було потрібне Подвійною ціною я плачу? І де той час? Лікуй мене, я згідна... Бо я Його ненавиджу... й люблю...